Меню сайту
Форма входу
Друзі сайту
Географ.at.ua
БРАЗИЛІЯ

Федеративна Республіка Бразилія.

Назва країни походить від португальського brasa, що означає «жар, розжарене вугілля» (так португальці називали червоний сандал, який якийсь час був головним предметом експорту з Бразилії в Європу).

Площа — 8,5 млн км кв.
Населення — 164 млн чоловік.
Столиця — Бразиліа.

Адміністративний поділ. Держава розділена на 23 штати, один столичний округ і 3 федеральних території.
Форма правління. Федеративна республіка
Глава держави. Президент, що обирається на 5 років.
Найвищий законодавчий орган. Національний конгрес (двопалатний парламент, що складається з Федерального сенату і Палати депутатів).
Найвищий виконавчий орган. Уряд.

Крупні міста. Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Салвадор, Белу-Орізонті, Ресіфі, Курітіба, Порту-Алегрі, Белен, Манаус, Форталеза.

Державна мова. Португальська.
Релігія. 89%— католики, досить багато жителів офіційно сповідують окультні релігії.
Етнічний склад. 55% — європейці (португальці, італійці, іспанці), 38 % — метиси, 7 % — вихідці з Африки.

Валюта. Реал = 100 сентаво.

Розташування та місце у світі

Бразилія на півночі граничить з Гайаною, Венесуелою, Сурінамом, Французькою Гвіаною, на північному заході — з Колумбією, на заході — з Перу і Болівією, на південному заході — з Парагваєм і Аргентиною, на півдні — з Уругваєм. На сході омивається водами Атлантичного океану.
Бразилія — найбільша країна Латинської Америки і одна з найбільших у світі. За площею і населенням вона посідає п'яте місце, а за обсягом ВНП — восьме. Разом з тим, Бразилія є слаборозвиненою країною з усіма характерними для Латинської Америки рисами: за ВНП на душу населення вона займає 37-ме місце в світі. У зовнішніх економічних відносинах Бразилія орієнтується на США та інші розвинені країни, але одночасно цей «тропічний гігант» є партнером і багатьох слаборозвинених країн.

Природні ресурси

Дуже значні. Вони включають клімат, воду, гідроенергію, орні землі, пасовища і руди металів. Бідна країна на паливо. Більша частина території лежить між екватором і тропіком Козерога в екваторіальному, субекваторіальному і тропічному поясах. Традиційно її поділяють на п'ять великих частин: Амазонію, Північний Схід, Південний Схід, Південь і Захід.

Клімат

На території Бразилії виділяють 6 основних кліматичних зон: екваторіальну, тропічну, тропічну високогірну, тропічну атлантичну, напівзасушливу, субтропічну. На більшості території країни середньорічна температура вища +20°С, що обумовлене близькістю екватора і невисоким рельєфом місцевості. В цілому для тропічних районів Бразилії характерні суха зима і дощове літо. Річна кількість опадів зменшується від 3000 мм на західній Амазонській низовині до 500 мм на північному сході.

Флора

Територія басейну Амазонки покрита сельвою — вічнозеленими вологими труднопрохідними тропічними джунглями. На решті території переважають тропічні ліси.

Фауна

Для тваринного світу Бразилії характерні пума, ягуар, оцелот, мурахоїд, лисиця, мавпи, олень, броненосець, тапір, рідкісний чагарниковий собака, лінивець, опосум, крокодил, велика кількість птахів, комах і земноводних. У річках небезпечні каймани і піраньї.

Річки і озера

Найбільші річки — Амазонка, Парана, Сан-Франсиску. Остання утворює каскад водопадів Паулу-Афонсу заввишки 84 м.

Населення

В расовому відношенні дуже строкате. Його предками були і монголоїди, і європеоїди, і негроїди. Спочатку це були індіанці, португальці та негри. У XIX ст. в країну в'їхало багато німців, італійців, слов'ян, японців тощо. Імміграція в Бразилію продовжується і зараз. Офіційною мовою є португальська і Бразилія виступає як найбільша портуґаломовна країна світу.
Понад 80 % населення зосереджене в 300-кілометровій зоні вздовж Атлантичного узбережжя на південь від екватора. Внутрішні райони, а вони становлять 9/10 загальної площі, належать до най¬менш заселених у світі. Людність 13 міст сягає 1 млн чоловік. Для Бразилії, навіть більше ніж для решти країн Латинської Америки, характерні величезний розрив між багатством і злиденністю та значні абсолютні розміри злиденності. Два десятки мільйонів бразильців є безземельними і безробітними. Найболючішими залишаються проб¬леми неписьменності, антисанітарії, хвороб, голодування тощо.
Серед працюючого населення 17 % зайняті в обробній промисловості і їхній внесок у ВНП становить 27 %, у сільському господарстві, відповідно, 26 % і 9 %.

Промисловість

У 60—70-х роках Бразилія здійснила помітний крок вперед у промисловому розвитку — це так зване «бразильське диво». В струк¬турі на перше місце вийшла важка промисловість. Зараз у країні виплавляють сталь і алюміній (відповідно, 25 млн т і 1,1 млн т на рік). Металургійний комбінат у Волта-Редонда є найбільшим в Латинській Америці. Машинобудівні заводи виготовляють транс¬портні засоби (автомобілі, судна, літаки), електротехніку, трактори і озброєння. Важливе місце зайняла автомобільна промисловість, яка випускає щороку 1,2 млн машин. Виробляють нафтопродукти і фармацевтику, папір. Як і раніше, значну роль відіграють харчова, текстильна і шкіряно-взуттєва галузі. Промисловий експорт включає сталь, автомобілі, трактори, взуття тощо; імпорт — промислове обладнання, хімікати, добрива.
Бразилія вже стала важливою індустріальною силою світу. Але, оцінюючи даний факт, треба враховувати, що в структурі її промислового виробництва переважають традиційні галузі і майже немає новітніх наукоємних. Експортує вона промислові вироби в слаборозвинені країни, а не в розвинені. Внутрішній ринок Бразилії є вузьким і саме це стримує подальший розвиток промисловості. В основі досягнутого були не внутрішні нагромадження капіталу, а іноземні позики. Бразилія є найбільшим міжнародним фінансовим боржником серед слаборозвинених країн.
Значна роль належить гірничодобувній промисловості. Добувають залізну, марганцеву і хромову руди, олово, боксити, золото, алмази і напівдорогоцінне каміння, магнезит, азбест, каолін, гіпс тощо. За запасами залізної руди Бразилія займає перше місце в світі і є одним з найбільших її експортерів. Головна «комора» — Бразильський щит, особливо штат Мінас-Жерайс. Останнім часом нові багаті поклади мінеральної сировини виявлені в Амазонії. Бразилія знову переживає «золоту лихоманку». Видобуток золота досяг 100 т на рік, на 2/3 — за рахунок старателів.
Слабким місцем бразильської економіки залишається енергетика. Половина потрібних енергоресурсів довозиться. Нафта і нафтопро¬дукти становлять 1/2 вартості імпорту. Загальне споживання енергії низьке. Майже 1/5 його задовольняється за рахунок некомерційних джерел (дрова, богаса — відходи цукрової тростини тощо). Звідси увага до використання багатих гідроенергоресурсів, які представлені гірськими притоками Амазонки і річками, що стікають з Бразиль¬ського нагір'я. Використовують поки останні. За масштабами і рів¬нем розвитку гідроенергетики Бразилія стоїть у перших рядах у світі. Ціла низка ГЕС побудована на річці Сан-Франсіску. ГЕС «Ітайпу» на річці Парана на кордоні з Парагваєм має потужність 12,5 млн кВт і суперничає з найбільшими ГЕС США та Канади. Брак власної нафти став поштовхом до широкого виробництва спирту з тростин¬ного цукру і використання його як пального на автотранспорті. Нові автомобілі, які випускає Бразилія, пристосовані для цього.

Сільське господарство

Сільськогосподарська діяльність (14 млн чоловік) все ще перева¬жає в матеріальному виробництві. Більшість зайнятих працює на великих плантаціях і ранчо, які належать корпораціям і окремим ленд-лордам. Великі господарства виробляють основну частину про¬дукції як для внутрішніх потреб, так і на експорт. Дрібні ферми ледь можуть прогодувати своїх власників, вони відзначаються споживчим характером і примітивними методами.
В країні багаті земельні ресурси. Орних земель 64 млн га, під багаторічними насадженнями — 11 млн га, в сумі це становить по 0,5 га на одного жителя. Набір культур, які вирощують для внутріш¬нього споживання і на експорт, є типовим для всієї Латинської Америки між двома тропіками. Площі природних пасовищ одні з найбільших у світі — 166 млн га. Представлені вони переважно субекваторіальною саваною, яка оточує Амазонію зі сходу і півдня, з більш чи менш сухим періодом і періодичними посухами. Це так звані кампос (португальською мовою — «поле»). Серед них найгіршу славу має Каатінґа на північному сході, яку за її періодичні посухи та їх жахливі наслідки можна порівнювати з сахельською зоною Африки. Тваринництво — стара галузь країни. Але воно завжди було екстенсивне і малопродуктивне. Зараз у Бразилії понад 160 млн голів великої рогатої худоби (друге місце в світі після Індії), багато свиней і птиці. Поступово зростає і їх продуктивність.
Бразилія — один з найбільших експортерів сільськогосподарської продукції. Експорт з Бразилії має свою історію і свої етапи: в XVI ст. в ньому панувала цінна деревина, у XVIII — бавовна, в XIX ст. — натуральний каучук, какао, в XX ст. — кава. В сучасних умовах характерною рисою стала різноманітність структури. Кава, какао, тростинний цукор, бавовна і тютюн зберігають своє значення, але з ними вже конкурують нові продукти — соєві боби і жмих, томати, апельсини, банани, корми і м'ясо. Особливе місце у житті Бразилії та її експорті посідає кава. Вона дає 1/5 експортної виручки Бразилії і забезпечує 1/4 світового ринку кави. Загальна частка продуктів аграрного сектора у вартості всього експорту країни — 2/5.

Визначні пам'ятки

Історичні квартали міста Оре-Прету ретельно відреставровані і в даний час охороняються як національне надбання Бразилії і пам’ятка світового значення. У столиці — Палац Ітамараті, кафедральний собор, Музей сучасного мистецтва, Індіанський музей, Етнографічний музей і багато інших. Символом Ріо-де-Жанейро є гора Корковадо зі статуєю Христа Спасителя. Знаменитий щорічний карнавал.

Корисна інформація для туристів

Традиційні покупки — цікаві суве¬ніри: індіанський посуд, негритянські амулети або вироби з червоного дерева пау-бразил. Краще місце для покупки сувенірів— ярмарок «Хіппі», що проходить в неділю. Ріо має також крупні торгові центри — Ріо Сул і Барра Шоппінг. Серйозні покупки, які варто робити в Бразилії, — натуральні коштовні камені: діаманти, ізумруди, топази.
Бразилія входить в десятку найбільш кримінальних країн світу. Не рекомендується носити дорогих ювелірних прикрас, крупні суми грошей, залишати на пляжі без нагляду одяг, фотоапарати і гаманці, приймати запрошення від малознайомих людей. Не відвідуйте райони фавел навіть в денний час. Ніколи не залишайте документи, гроші і ювелірні прикраси в номері готелю (готелі не несуть відповідальність за пропажу речей з номе¬ра). У курортних передмістях Ріо, в Манаусі, біля водоспадів Ігуасу безпечно.
Чайові в дорогих ресторанах і барах складають 10 % від рахунку (якщо в нього не входить плата за обслуговування); у дешевих закусочних — 1-2 реали; у кафе на пляжі не прийняті; носильнику в готелі або аеропорту дають 1 реал; таксистові округляють рахунок у велику сторону.

Внутрішні відмінності і міста

Сучасна історія Бразилії розпочалась на її найближчому до Європи північно-східному узбережжі, де вперше з'явилися португальці. Майже 250 років Північний Схід був ядром колонії, в якій панували великі латифундії, рабство і такі експортні продукти, як деревина, тютюн, тростинний цукор, бавовна і какао. Салвадор, столиця колонії з 1532 по 1763 р., і Олінда як міста з архітектурними пам'ятками того часу, занесені до переліку культурної спадщини ЮНЕСКО. Зараз Північний Схід — відстала і найбідніша частина Бразилії. її характерні риси — максимальний елемент негроїдної раси і найнижчий рівень індустріалізації. В прибережній частині панують великі латифундії з їх експортними культурами та дешевою робочою силою і дрібне екстенсивне споживче землеробство; у внутрішній частині, яка збігається з природною зоною Каатінґи, переважає екстенсивне тваринництво.

Південний Схід складають чотири штати: Еспіриту-Санту, Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу і Мінас Жерайс. Це 11 % території Бразилії і 43 % її жителів. Тут найгустіше населення і найвищий рівень урбанізації. За своїми ресурсами та їх концентра¬цією це також багатий район. Через нього проходить тропік Козеро¬га, він отримує достатньо вологи і має родючі червоноземні ґрунти, поруч знаходиться Бразильський щит з його корисними копалинами та гідроенергією. Розвиток Південного Сходу почався у XVIII ст., коли були знайдеш золото і алмази, але зробили його «серцем» Бразилії культура кави і залізничне будівництво в кінці XIX ст. В роки масової імміграції з Європи саме сюди спрямовувався основ¬ний потік переселенців і капіталів. Саме цей район асоціювався з культурою кави в Бразилії.
Зараз на Південний Схід припадає 2/5 сільськогосподарського виробництва, 3/5 видобутку корисних копалин і 3/4 обробної промисло¬вості. Тобто за всіма показниками це основа Бразшш, причому «нової» Бразилії. Трикутник Сан-Паулу — Ріо-де-Жанейро — Белу-Оризонті є ядром Південного Сходу і всієї Бразилії.
Ріо-де-Жанейро засновано в 1502 р. У XVIII ст. через нього проходив найбезпечніший шлях до золотих та алмазних копалень. Двісті років (1760—1960) Ріо-де-Жанейро виконував функції сто¬лиці. Зараз в його метрополітені 11 млн жителів. Це великий фінансово-торговий, транспортний, промисловий і туристичний центр. Його культурні заклади стоять на світовому рівні. Поруч знаходиться Санта-Ріта — бразильська «долина електроніки». В світі Ріо-де-Жанейро відомий мальовничим ландшафтом, пляжами, спортивни¬ми подіями і карнавалами. Разом з тим, саме нетрі Ріо-де-Жанейро (португальською мовою «фавели») стали уособленням латиноамери¬канської злиденності.
Сан-Паулу (17 млн жителів) розташований за 80 км від узбережжя. Його «воротами» в море є порт Сантус, відомий експортом кави. Місто — майже ровесник Ріо-де-Жанейро. У ньому в 1822 р. проголошено незалежність Бразилії від Португалії. В свій час це була столиця «кавового» буму. Сучасний його розвиток визначився «бразильським дивом» другої половини XX ст. Сан-Паулу — найбільший банківський, управлінський, торговий та індустріальний центр країни. Його часто називають «Бразильським Нью-Йорком» або «Бразильським Чикаго». Промислове обличчя представлене всіма галузями, які існують в Бра¬зилії, але головним є машинобудування, а в ньому автомобілебудування. Центральна частина Сан-Паулу забудована хмарочосами та експресвеями. В місті багато культурних закладів і, одночасно, типових для Латинської Америки проблем перенаселеності, злиденності тощо.

Південь Бразилії за рівнем розвитку мало поступа¬ється Південному Сходу. Ця територія, розташована південніше від тропіка Козерога, є свого роду перехідною від тропічної Бразилії до країн «Південного конусу» — Аргентини й Уругваю і в природному, і в економічному плані. Частка вихідців з Європи тут найвища в Бразилії. Саме на Південь прямували іммігранти з Німеччини та Східної Європи, в тому числі й з України. Тут високі продуктивність праці, інтенсивність виробництва і доходи. Майже відсутні експортні культури і мінерали. Але видобувають вугілля, вирощують пшеницю, картоплю, виноград і яблука. На заході, це стик Бразилії, Аргентини і Парагваю, знаходиться відомий національний парк з водоспадом Іґуасу, занесений до реєстру природної спадщини ЮНЕСКО.

Захід та Амазонія. Це 2/3 площі Бразилії (5,4 млн км кв) і лише 13 % населення (19 млн чоловік). Захід — західна частина Бразильського плоскогір'я — являє собою савану (кампос), Амазо¬нія — вкритий екваторіальним лісом (сельвою) басейн річки Ама¬зонки. Умови існування людини тут дуже складні.
Після другої світової війни уряд Бразилії вжив ряд заходів, спрямованих на освоєння цієї частини країни. В 1960 р. за 1000 км на північ від Ріо-де-Жанейро закінчилося будівництво нової супермодерної столиці, яка отримала назву Бразиліа. Прокладено Трансамазонське шосе та інші автошляхи, відкрито нові аеропорти і навігацію на Амазонці та її притоках. На розчищених ділянках сельви закла¬дено багато нових ферм і ранчо. Визначено 15 «полюсів росту». Серед них Каражас у штаті Пара з його унікальним комплексом корисних копалин. Але все це можна розглядати лише як перший крок. Освоєння Заходу та Амазонії ставить на порядок денний чимало складних проблем екологічного, технічного та економічного плану.
Найбільшим містом району є Манаус, який лежить на березі Амазонки за 1600 км від її гирла. Його казкове зростання на рубежі XIX та XX ст. пов'язано з «каучуковою лихоманкою». Пам'яткою тих часів залишається оперний театр, побудований тут у самому центрі Амазонської сельви на зразок Паризької опери. Зараз почалось «друге» життя Манауса. Кількість його жителів за короткий час перевищила мільйон. Манаус виступає в ролі плацдарму «наступу» на Амазонію. В ньому працюють науковий інститут географії та історії Амазонії, університет, ботанічний сад, музеї тощо.


Copyright ПСГ © 2008-2017