Меню сайту
Форма входу
Друзі сайту
Географ.at.ua
Миклу́хо-Макла́й Мико́ла Микола́йович (Миклуха-Маклай)
(17 липня 1846 р., с. Рождественське, Новгородська губернія -
14 квітня 1888 р.)




Коротко:

Відомий мандрівник, вважається в Індонезії національним героєм, а його день народження став професійним святом етнографів всього світу. ЮНЕСКО назвало його громадянином світу.
Мандрівник, антрополог, етнограф, географ, гуманіст, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії.
Місце народження - с. Язиково-Рождественське, Новгородська губернія.
З 1858 року вчився в Другій Санкт-Петербурзькій гімназії. Невдовзі продовжив навчання на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету. У Німеччині вивчав філософію в Гейдельбергському університеті. Через рік Миклухо-Маклай переводиться на медичний факультет Лейпцігського, а потім - Йєнського університетів. Як асистент зоолога Геккеля здійснює подорож на Канарські острови та в Марокко. Після закінчення університету - самостійна подорож по узбережжю Червоного моря, а потім, у 1869 році, Миклухо-Маклай повертається в Росію. У 1870 на військовому кораблі «Вітязь» відправляється до Нової Гвінеї. Тут, на північно-східному березі цього острова, він перебуває два роки, вивчаючи побут, звичаї, релігійні обряди аборигенів (папуасів). Розпочаті у Новій Гвінеї спостереження Миклухо-Маклай продовжує на Філіппінах, в Індонезії, на південно-західному березі Нової Гвінеї, на півострові Малакка та островах Океанії. В 1879—1880 роках здійснює експедицію на острови Меланезії, зокрема на острів Нова Каледонія, і в черговий раз відвідує північно-східний берег Нової Гвінеї. У 1886 році вчений знову вертається в Росію і знову пропонує імператору «Проект Берега Маклая» - як протидію колонізації острова Німеччиною. Однак ця спроба не принесла бажаного результату. 2 квітня 1888 року великий російський учений помер у клініці Віліє в Санкт-Петербурзі. З 1947 ім'ям Миклухо-Маклая названо інститут етнографії АН СРСР.

Докладно:

1868 року закінчив Йєнський університет.
Вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії (1870-1980), у тому числі папуасів північно-східного берега Нової Гвінеї (тепер Берег Миклухо-Маклая).
Автор близько 160 наукових праць.
Був захисником колоніальних народів.
Мандрував також Україною, досліджував фауну Криму, Чорного моря.
Виступав проти расизму та колоніалізму.
Його батько, Микола Ілліч, народився 1818 р. у Стародубі Чернігівської губернії.
Походив з українського козацького роду Миклух, представники якого з 18 ст. жили на Київщині. Прадідові, запорозькому козакові Степану було пожалувано дворянське звання за героїзм при штурмі Очакова (під час російсько-турецької війни). В 1857-63 навчався у 2-ій Петербурзькій гімназії. У 1863 вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького ун-ту, задки в 1864 був виключений за участь у студенському русі (без права вступу у вищі учбові заклади Російської імперії). Продовжив навчання за кордоном. Навчався на філософському і юридичному ф-тах Гейдельберзького (1864), Ляйпцігського (1865) і Йєльського (1866-68) ун-тів. В 1866-67 здійснив подорож на Канарські о-ви, о. Мадейру і в Марокко. В 1869 проводив дослідження морської фауни на побережжі Червоного моря. В подальшому присвятив своє життя антропологічним і етнографічним дослідженням населення Пд.-Сх. Азії, Австралії, островів Тихого океану. В кін. жовтня 1870 виїхав на Нову Гвінею, де прожив на південно-східному березі цього острова (тепер Берег Миклухо-Маклая) близько 3-х років (1871-72. 1876-77, 1883). У 1873 відвідав Філіпіни та Індонезію, в 1874 побував на південно-західному березі Нової Гвінеї (Папуа-Ковіай). У 1874-75 двічі подорожував по Малакському півострові, вивчав племена семангів і сакаїв. У 1876 і 1879 здійснив подорож на острови Мікронезії і Меланезії. В 1878-82 і 1884-86 жив у Австралії, де заснував біологічну станцію біля Сіднея. М.-М. підтримував тісні зв'язки з Україною, не раз бував на Київщині, досліджував морську фауну біля Одеси та на південному березі Криму. З 1886 жив у Петербурзі, де і помер. М.-М. -автор близько 160 праць, переважна більшість яких присв'ячена антропологічній і етнографічній характеристиці папуасів та ін. народів Океанії і Південно-Східної Азії. Результати наукових досліджень М.-М. мають і сьогодні велике наукове значення. М.-М, вів щоденники своїх подорожей. Вперше видані в 1923 під редакцією Д.Анучина. В 1984 про життя і діяльність М.-М.була опублікована книга І. Вебстера “The Moon Man” (“Місячна людина”).




Copyright ПСГ © 2008-2017