Меню сайту
Форма входу
Друзі сайту
Географ.at.ua
Кубійович Володимир Михайлович
(1900 р., Новий Сонч, Польща — 1985 р., Сарсель, Франція)




Коротко:

Український географ, демограф, картограф, головний редактор 10-томної «Енциклопедії українознавства». Впродовж 1928 — 1939 рр. працював у Краківському університеті, Українському вільному університеті. Разом з колективом авторів видав такі народознавчі праці, як «Атлас України і сумежних країн», «Географія українських і сумежних земель». В. М. Кубійовичу належать статті з проблем географії України в енциклопедіях багатьох держав.
1928 - 1939 викладч у Краківському університеті
з 1931 дійсний член НТШ, голова його географічної секції
з 1940 професор Українського вільного універстету в Празі
У 1940—1944 рр. був головою Українського Центрального Комітету в Кракові.
1943 брав участь в організації Дивізії СС Галичина
У 1944 р. емігрував до Парижа
1947 - 1963 генеральний секретар НТШ
з 1952 голова Європейського відділу НТШ

Наукові праці

«Розміщення культур у Північних Карпатах» (1930)
монографія «Територія і людність українських земель» (1935)
«Розміщення населення в бойківських Карпатах» (1938)
«Лемківщина, Посяння, Холмщина і Підляшшя. Географічний нарис»
«Географія українських і суміжних земель» (1938, 1943).
монографія «Етнічні групи південно-західної України» (1983)


Докладно:

Володимир Кубійович народився в 1900 р. у Новому Санчі на Західній Лемківщині. 1918 року зачав студії в Яґайлонському університеті в Кракові, але вони були перервані війною в Галичині.

У 1918-1919 рр. - артилерист в Українській Галицькій Армії. Після відступу УГА за Збруч в половині 1919 року залишився у Галичині, а відтак повернувся до Кракова, де продовжив навчання у 1919-1923 рр.

У 1928-1939 рр. - доцент Краківського університету. Займався вивченням українських етнічних земель у складі Польщі, Чехо-Словаччини та Румунії. З 1931 р. - дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка. Як видатний географ брав участь у міжнародних наукових конгресах у Празі (1932), Варшаві (1934) і Болгарії (1936), де виступав з доповідями. У своїх дослідженнях польсько-українських окраїн Кубійович послідовно обстоював українські геополітичні інтереси і провадив наукову дискусію з польськими вченими, яких звинувачував в умисному підробленні статистичних даних в дослідженнях, за що в 1939 був позбавлений кафедри в Яґайлонському університеті. В 1939-1940 рр. - професор УВУ (Український Вільний Університет) в Празі.

Як активний учасник українського національно-визвольного руху і щирий український патріот, проф. Володимир Кубійович в середині квітня 1940 року очолив Український Центральний Комітет у Кракові, який координував діяльність українських громадсько-культурних організацій у Генеральній Губернії (Краків був її адміністраційним центром) і допомагав українським втікачам від більшовиків. Праця в УЦК в тих обставинах була важким тягарем, коли доводилося лавірувати між домаганнями німецької адміністрації та українських політичних груп.

Попри всі труднощі воєнного часу Український Центральний Комітет, очолюваний Кубійовичем, зробив дуже багато для піднесення української культури і авторитету українців. Зокрема було добре скоординовано культурницьку і організаційну діяльність на найзахідніших українських землях (т.зв. Закерзонння), що були перед війною головним об'єктом посиленої полонізації. Засновано українське видавництво у Кракові. Після приєднання Галичини до Генеральної Губернії в 1941 році, поле діяльности УЦК значно розширилося. Зорганізовно Допомогові Комітети на місцях. В умовах заборони фактичної на діяльність політичних партій, УЦК став головним репрезентантом українців перед німецькою владою.

У квітні 1943 Володимир Кубійович як голова УЦК став одним з організаторів Військової Управи, і зі свого боку докладав багато зусиль для формування частин Дивізії "Галичина". Зокрема, разом з членами ВУ йому вдалось домогтися дозволу німецьких чинників на набір до української дивізії не тільки в дистрикті Галичина, але й по всій Генеральній Губернії.

Коли розгорілася польсько-українська підпільна війна, Кубійович виступив з закликом припинити збройне протистояння. Його ж стараннями уникнули ґестапівських арештів чимало українських політичних і громадських діячів, а також було врятовано від концтабору багато євреїв (разом - кілька сотень осіб).

В 1945 році проф. Кубійович на пропозицію генерала Шандрука стає його заступником у формованому тоді Українському Національному Комітеті. В розмові з Шандруком він висловився так: "Будучи ініціатором формування Дивізії "Галичина", я дуже турбуюся її долею, і коли б УНК мав би їй допомогти, то його треба створити хоча б тільки для того." За згодою обох фракцій ОУН Володимир Кубійович став представником Західної України в УНК.

Після закінчення Другої світової війни проф. Кубійович жив в еміграції у Німеччині і Франції, займаючись переважно науковою діяльністю. В 1947-1951 рр. - генеральний секретар НТШ, з 1952 - голова НТШ в Европі. Автор понад 80 наукових праць з географії України: "Територія i людність українських земель" (1935), "Атлас України і сумежних країв" (1937), "Географія українських і сумежних земель" (1938, 1943), "Українські етнічні групи Галичини" (1953) та ін.

Головний редактор "Енциклопедії Українознавства" (Париж - Нью-Йорк, 1955-84). Редактор українського видання праці Вольфа-Дітріха Гайке з історії Дивізії "Галичина", автор статей у "Вістях" Братства кол. Вояків Дивізії, зокрема статті "Початки Української Дивізії «Галичина»". Також написав спогади "Мені 70" і "Українці в Генеральній Губернії 1939-41" (1975).

Проф. Володимир Кубійович, видатний український науковий, громадський і політичний діяч, помер в листопаді 1985 р. у Сарселю (Франція), на 86-му році життя.
Copyright ПСГ © 2008-2017