Меню сайту
Форма входу
Друзі сайту
Географ.at.ua
Єrop Петрович Ковалевський
(1809 р., с. Ярошівка на Харківщині — 1868 р., Петербург)


Коротко:

Блискучий географ-мандрівник, який став першим європейцем, що ступив до витоків Білого Нілу. Його «Мандрівки по суші і морях» і «Подорож до Внутрішньої Африки» насичені не лише точною географічною і геологічною інформацією, але й талановитими і живими описами людей, з якими він зустрічався під час своїх мандрівок. Знайомство з біографією цього великого дослідника довело, що доля його настільки ж дивна, як і книги, що він написав.
Є. П. Ковалевський був учасником 10 великих експедицій, під час яких пройшов понад 75 тис. км. Він досліджував Алтай, Урал, Казахстан і Середню Азію, Східні (румунські) Карпати, Афганістан. Очолив дві експедиції до Китаю.

Докладно:

Батьківщиною майбутнього мандрівника стало невелике село Ярошівка в тридцяти п'яти кілометрах від Харкова, де він з'явився на світ 6 лютого 1809 року в родині надвірного радника Петра Івановича Ковалевського. Крім Єгора, у родині вже було чотири дочки і п'ятеро синів. Двоє братів присвятили себе військовій службі, і обидва загинули: Ілля — у 1812 році в битві при Бородіні, Петро — у 1953 році під час Кримської війни. Третій син, Володимир, зробив кар'єру чиновника. А старший із братів, Євграф (у 1858-1861 роках — міністр народної просвіти), обрав справою свого життя географію і геологію, заразивши своїм захопленням і Єгора. Ковалевські мали репутацію суворої і патріархальної, але привітної і гостинної родини, що серйозно ставилося до своїх культурних і наукових традицій. До речі, двоюрідним дядьком Єгора Ковалевського був засновник Харківського університету Василь Каразін.

Наймолодша і вже тому найулюбленіша дитина в родині, Єгор ріс хворобливим і вразливим хлопчиком. Але, незважаючи на тендітне здоров'я, він із самого дитинства мріяв про подорожі в далекі країни й вгамовував свій голод дослідника, збираючи гербарії та колекції гірських порід в околицях Ярошівки. Одержавши прекрасне домашнє виховання, у 1828 році Єгор закінчив відділення морально-політичних наук Харківського університету, а потім переїхав до Санкт-Петербурга разом із братом Євграфом. Там він занурився у вивчення географії та геології і за порівняно короткий термін одержав спеціальність гірничого інженера. Але канцелярська робота не приваблювала Ковалевського — він мріяв про справжні дослідження. У 1830 році Євграф Петрович був призначений до Барнаула начальником Алтайського гірничого округу. Разом з ним залишив Санкт-Петербург і Єгор. Можна сказати, що з цього моменту починається його одіссея, що розтяглася на все життя.

На Алтаї та Уралі Ковалевський одержав досвід розвідки родовищ золота, і це багато в чому визначило його подальшу долю. Згодом Єгор Петрович часто одержував пропозиції щодо пошуку коштовних копалин від урядів інших країн. Першою серйозною закордонною експедицією Ковалевського стала поїздка у 1837 році до Чорногорії. Золота там він не знайшов, проте описав рельєф країни, відкрив багаті родовища залізної руди і корунду, а також зробив цікаве археологічне відкриття: знайшов руїни Діоклеї, міста часів Римської імперії. Далі Ковалевський шукав мінерали і дорогоцінні камені в Середній Азії, досліджував Монголію, Китай, Північну Індію й Афганістан, вивчав породи Карпат і гір Балканського півострова... Усі ці місцевості він докладно наносив на карти, проводив географічні, геологічні, етнографічні, археологічні дослідження і яскраво описував подорожі у своїх книгах, що і зараз захоплюють уяву і читаються на одному подиху — позначалася гуманітарна освіта, отримана в Харківському університеті.

Справжню славу Єгорові Ковалевському принесло його африканське дослідження, під час якого великому харків'янину вдалося ліквідувати чималу білу пляму на карті Східного Судану та у басейні Нілу. Експедиція відбулася в 1848 році на прохання єгипетського хедива (намісника турецького султана) Мухаммеда-Алі. Перед Ковалевським і його напарником — ботаніком Львом Ценковським — стояло дві мети: знайти для єгиптян золото в басейні Блакитного Нілу і відшукати витоки ріки Білий Ніл. Учасникам експедиції довелося страждати від спеки, вітру і палючого сонця, йти з караваном через смертоносну Нубійську пустелю, знемагаючи від спраги і лихоманки... Але обидві мети були успішно виконані — мандрівники досягли витоків Білого Нілу, місця, куди до цього не ступала нога європейця, а золото вдалося не тільки знайти, але й налагодити його видобуток.

Логічним результатом успіхів Ковалевського стала його стрімка кар'єра: у 42 роки він уже служив у Міністерстві закордонних справ у званні полковника, а потім став генералом, сенатором, директором Азіатського департаменту Міністерства закордонних справ, помічником голови Російського географічного товариства. Поглинений наукою і подорожами, Crop Ковалевський так і не обзавівся родиною. Його діти — це його відкриття і десятки праць, не тільки наукових, але й художніх. Я не візьмуся охарактеризувати рід діяльності нашого земляка однозначно: Crop Ковалевський заслужив славу історика, мандрівника, геолога, географа, громадсько-політичного діяча, дипломата, письменника... І незважаючи на всі незліченні заслуги, в останні роки життя його непокоїла одна думка — мало встиг, мало зробив для Батьківщини. Великим людям властиво бути до себе надто вимогливими і критичними. Ми ж, вдячні нащадки, розуміємо, що внесок Ковалевського в науку складно переоцінити. А його спадщину зараз вивчають нові покоління студентів Харківського університету — того самого, де Єгор Ковалевський колись починав свій довгий і захоплюючий шлях.

Copyright ПСГ © 2008-2017